У модних сучасних журналах часто можна зустріти поради і рекомендації про те, що себе необхідно любити, хвалити, підтримувати і не можна картати. Це все вірно. Я погоджуюсь з такою думкою, проте помічаю, що коли питання доходить до практики, то для багатьох людей це стає просто неможливим, ніби щось зупиняє і все...
Неодноразово в роботі з клієнтами чи учасниками тренінгів, стикалась з тим, що вони просто не можуть похвалити себе вголос. Таке враження, що у них щось застрягає в горлі і не дає це зробити.
Помітила тенденцію про те, що в Україні у дуже багатьох людей є внутрішня заборона на хваління і підтримку себе. В основі таких заборон переважно лежать наступні уявлення, установки:
«Хвалити інших – культурно, гарно, добре. Хвалити себе – егоїстично, нескромно»
«Якщо почну хвалити себе – зазнаюсь»
«Дякувати можна і треба Богу та іншим. Дякувати собі, хвалити себе - гріх»
«Можна себе хвалити, але дуже рідко, в особливих ситуаціях»
Якщо мені щось вдалось, я зробила важливий крок і т.д. – я кажу собі, що я розумниця і лапочка. Можу себе навіть погладити по голові :). Правда тут питання не в тому які саме слова я собі кажу чи в якій формі підтримую себе. Важливим є сам факт самопідтримки. Надаючи собі підтримку, відчуваю приплив енергії, радості і бажання продовжувати рухатись чи змінюватись. За рахунок такої підтримки я вчусь помічати і цінувати свої щоденні успіхи і кроки. Так я проявляю любов до себе.
Чому так? Тому що я сприймаю подяку собі, хваління себе за успіхи, самопідтримку – як спосіб прояву любові до себе, котрий додає внутрішніх сил, внутрішніх ресурсів і підтримує на шляху до змін і взагалі підтримує по житті.
Зауважила також, що значна частина моїх клієнтів, а також друзів – підтримують себе або у випадках успіху, або невдачі. Свого часу для мене стало дуже цінним усвідомлення того, що підтримувати можна і варто себе як у ситуаціях успіху, так і в ситуації невдачі.
Підтримка власних успіхів
Якщо торкатись теми психології успішних людей та законів успішності, то помічання успіху і постановка знаку оклику чи крапки в місці успіху є дуже важливою. Якщо не звертати уваги на успіх, не виражати в місці успіху вдячність, радість і любов, то Всесвіт сприймає це як посил, що успіх тобі не потрібний...
Метафорично для мене цей шлях виглядає так, наче я підіймаюсь на гору. Ось я на неї вийшла. Якщо я не зупиняюсь, не дякую собі за те, що дійшла сюди, не даю собі час віддихатись від підйому, а одразу вирушаю покоряти наступну гору, то наскільки далеко я зайду?
Якщо ж я, вилізши на гору, призупиняюсь, віддихуюсь, насолоджуюсь перебуванням на горі, дякую собі за те, що подолала цю вершину, а лише потім звертаю свій погляд на нові вершини і вирішую продовжувати шлях, то це зовсім інша історія...В цьому варіанті я дойду набагато дальше, ніж у першому. Ви погоджуєтесь?
Підтримка при невдачах
Коли трапляються з нами невдачі, у нас можуть бути такі варіанти реакцій:
- Картаємо себе, займаємось самоїдством, самозвинуваченнями.
- Підтримуємо себе, кажемо, що справимось.
Працюючи з клієнтами, а також зустрічаючи по життю багато людей, переважно чую про перший варіант реагування на невдачі. Але ж житття – це завжди шлях, а відповідно – чередування як успіхів, так і невдач. Успіх – це не відсутність падінь. Успіх - вміння приймати свої невдачі, вставати і рухатись дальше.
Якщо ж займатись самокартанням за помилки, то сили, які мають допомогти встати втрачаються. До речі, чи звертали Ви увагу на те, як Ваше тіло реагує на критику, а як – на похвалу? Спробуйте відслідкувати свої тілесні реакції. Впевнена, що вони допоможуть вам оцінити цінність самопідтримки.
Як можна вчитись підтримувати себе? Або як можна збільшувати частоту самопідтримки у житті?
- Пошукайте, які уявлення, заборони є у Вас щодо надання собі підтримки, похвали, самоподяки. Якщо Вам відгукнулись вище перераховані концепції («Хвалити інших – культурно, гарно, добре. Хвалити себе – егоїстично, нескромно»
«Якщо почну хвалити себе – зазнаюсь»
«Дякувати можна і треба Богу та іншим. Дякувати собі, хвалити себе - гріх»
«Можна себе хвалити, але дуже рідко, в особливих ситуаціях» - Зверніть увагу на те, що невміння дякувати собі та хвалити себе – це не діагноз. Це є результат установок, уявлень, заборон, котрі є у вас у голові. Їх можна змінювати і вчитись реагувати по-іншому.
- Спробуйте перетворити свої заборони на дозволи і позитивні уявлення про підтримку. Наприклад:
«Хвалити себе – підтримувати, любити себе»
«Самопідтримка, самопохвала – збільшує мою життєву енергію і додає внутрішніх сил» і т.д. - Складіть письмовий список речей, ситуацій за які Ви собі дякуєте. За все життя. Список повинен бути мінімум на 20 пунктів і кожен пункт необхідно починати зі слів: Дякую собі за...
Ви помітите як Вам додасться внутрішніх сил після виконання цього завдання. - Завдання з зірочкою: прочитайте комусь з близьких (тому хто точно Вас підтримає) цей список подяк і символічно його відсвяткуйте, наприклад за чашкою кави чи чаю з печеньком :) Інший варіант – можна прочитати собі цей список перед дзеркалом: з посмішкою, відчуттям вдячності і тріумфальним тоном ;)
- . Записуйте в окремому блокноті кожного дня список власних успіхів і дякуйте собі за них, за те, що докладаєте зусилля.
- Вчіться призупинятись, дихати і насолоджуватись моментом, подолавши нову для Вас гору, вершину.
- Вчіться дивитись на ситуації невдачі, як на уроки, життєві сигнали. Все, що відбувається – це життєвий досвід, завдяки якому я вчусь і розвиваюсь. Відчуваю, що пишучи цей пункт, зачіпаю цілу окрему тему, проте він є одним із ключових вмінь підтримувати себе і в негараздах чи невдачах.
Бажаю Вам завжди підтримувати себе: і в складних, кризових ситуаціях, і в ситуаціях успіху, радості!
Легкості і насолоди Вам на цьому шляху!
З повагою і любов’ю,
Ольга Барабаш
P.S. Мені буде цінно, якщо Ви напишете відгук чи поділитесь думками з приводу прочитаної статті. Для мене це буде підтримкою :)
